З часів появи життя на Землі, всі живі організми існують з певною метою. Ця мета – вигода. Вигода є сутністю самого життя.
Що означає вигода для життя? – Вигода для життя означає отримання пластичних речовин, з яких побудовано організм, і енергії з навколишнього середовища, які і забезпечують існування життя.
Заперечити написане вище неможливо.
Спочатку часів, життя пристосувалося отримувати пластичні речовини у вигляді неорганічних сполук, а енергію – від Сонця. Так виникли рослини. Невдовзі, частина живих організмів пристосовується отримувати пластичні речовини і енергію поглинаючи інші живі організми. З часом будова життя ускладнювалася, ускладнювалася взаємодія живих організмів. Але сутність залишається – отримувати пластичні речовини і енергію.
Рослини отримують пластичні речовини у вигляді неорганічних сполук, а енергію від Сонця. Травоїдні тварини отримують пластичні речовини та енергію поїдаючи рослини. Хижі тварини – поїдають травоїдних тварин і більш слабких хижих тварин з тією самою метою – отримати пластичні речовини і енергію, щоб жити.
Форми життя вдосконалювалися природнім шляхом мільярди років, а описана вище сутність залишається незмінною. В процесі взаємодії живих організмів з метою отримання необхідних пластичних речовин і енергії, як правило, хтось гине, а хтось отримує бажане, також можливо, що обидва організми, в результаті бійки отримують каліцтва, які роблять їх слабкими жертвами для інших.
Боротьба за виживання супроводжується вбивствами і каліцтвами.
Так було доти, поки не з’явилися примати, а точніше, певні види приматів, з дуже складними соціальними стосунками. Соціальні стосунки в групах приматів організовувалися таким чином, щоб зробити отримання пластичних речовин і енергії найбільш вигідним і безпечним. Примати повідомляли групі про небезпеку, захищалися від хижаків, боронили власну територію від інших приматів через криваві бійки. Манш сильні особини приматів, виконували корисну роботу (виловлювання бліх, почісування і ін.) для більш сильних і вправних приматів за частину їжі та захист. Звісно, соціальні стосунки формуються інтуїтивно, випадково і ті з них, які приносять вигоду, стають звичкою і протягом сотень тисяч років записуються в інстинкти тварин.
Незважаючи на розвинення соціальних стосунків, криваві бійки між групами приматів за територію, та між особинами за їжу залишалися розповсюдженим явищем.
Близько 100 тис. років тому, пращури людей зробили найвеличніший винахід в історії людства – взаємовигідний товарообмін.
Навіщо битися, за те, що тобі потрібно, якщо можна запропонувати взаємовигідний обмін? Ти віддаєш товар, якого в тебе вдосталь, а отримуєш товар, в якому відчуваєш потребу.
При цьому, кожен отримує той товар, який хоче отримати, немає конфлікту, немає бійки, вбивств і каліцтв, учасники взаємовигідного товарообміну залишаються живі, здорові і задоволені.
Виникнення в стосунках первісних людей взаємовигідного товарообміну зіграло дуже важливу роль в розвитку людства, і фактично зробило з мавпи людину.
Якщо інші тварини продовжували конкурувати один з одним за територію та здобич, вступали в криваві бійки, то у відносинах між первісними людьми подібних конфліктів, в великій кількості, вже не було, і як наслідок, кількість людей суттєво збільшилася.
Зростання кількості людей, племен, спровокувало зворотній ефект. Кількість товарів збільшилася, і було складно знайти продавця необхідного товару, з яким можна було б здійснити прямий товарообмін. Якщо людина має рибу, але їй потрібні кам’яні ножі чи спис, але тому у кого є кам’яні ножі не потрібна риба, а потрібне м’ясо – то це вже проблема. Власник риби, спочатку повинен знайти власника м’яса, якому потрібна риба, обміняти рибу на м’ясо, а потім вже м’ясо обміняти на кам’яні ножі. Здійснити подібний ланцюжок товарообміну складно навіть коли є лише три товари, а якщо в ланцюжку товарообмінів приймає участь велика кількість товарів, то здійснити подібний товарообмін стає неможливим.
На цьому етапі розвитку, суспільство людей потребує чогось універсального, що можна обмінювати на будь-який товар.
Першими грошима стали найуживаніші і найцінніші товари характерні для певного суспільства, яке проживало на певній території. Тютюн, хутра, сіль, зерно, худоба. Але в той самий час, грошима могли стати зовсім непотрібні в побуті речі, такі як, мушлі каурі, намисто зі шкаралупи яєць страуса, кам’яні брила, пір’я птахів, ікла тварин і інше.
Виявилося, що для грошей зовсім необов’язково бути товаром потрібним в побуті, грошима можуть стати будь-які речі, які мають певні властивості грошей і виконують певні функції, які потрібні суспільству на певному етапі розвитку.
Поява перших грошей-товарів, або предметів полегшила торгові стосунки людей в межах певної території, між племенами.
За тисячоліття люди мігрували в пошуках земель багатих на тварин, родючі землі, ягоди та фрукти, щоб уникнути конфліктів, або після кривавих поразок з іншими племенами. Міграція призвела до певної територіальної ізоляції окремих груп людей. Ізольовані групи людей розвивалися, формувалися традиції, культура, власні торгові стосунки і свої гроші. З розвитком ізольованих народів, люди почали виходити за межі своїх територій і потрапляли на території інших народів (в ті часи не було ні держав ні кордонів). Зав’язувалися міжнародні торгові стосунки. Різні народи малі різні товари, різну культуру. Товари одного народу були зовсім невідомі іншим народам, також різнився і розвиток різних народів. Стародавні підприємці зрозуміли, що можна купувати товари там де їх вдосталь задешево, і продавати там де ці товари є дефіцитними і екзотичними дорого. Так розпочалася міжнародна торгівля.
Торговці організовували каравани товарів, наприклад зі сходу на захід і навпаки; прокладали торгові шляхи. Сотні верблюдів, коней, були нав’ючені чувалами зі спеціями, витворами мистецтва, тканинами, і багатьма іншими товарами.
В цей період, близько 10 – 15 тис. років тому, гроші-товари чи предмети вже не могли виконувати функцію універсального засобу обміну, також вони псувалися в довгих міжнародних подорожах. Міжнародна торгівля вимагала чогось кращого, за звичайні гроші-товари чи предмети. Природним чином, суспільство яке розвивалося, обрало в якості грошей золото та срібло.
Ці метали мали унікальні властивості, завдяки яким, саме вони були обрані суспільством в якості грошей для міжнародної торгівлі. Слід зазначити, що золото і срібло не мали ніякої практичної користі в побуті переважної більшості людей.
Занадто рідкісні в природі метали, м’які, з них не можна було виготовити якісь приладдя, орати землю, посуд, наконечники стріл, ніж чи меч.
Проте, золото та срібло не псувалися, їх було легко ділити на частини, вони були достатньо важкі, компактні, що було зручно при транспортуванні.
Торговці почали використовувати золото та срібло для міжнародних розрахунків за товари. Відбулася глобалізація грошей – золото та срібло стали універсальним засобом обміну на товари та послуги в будь-якій частині світу, яка приймала участь в міжнародній торгівлі.
Ці метали достатньо складно знайти в природі, і для торговців це було гарантією того, що їхнє золото чи срібло зберігатиме свою купівельну здатність, поки вони подорожують за товарами.
Міжнародна торгівля дала величезний поштовх для розвитку людства. Чисельність людства зростала, зростала кількість торговельних стосунків. Золото та срібло були рідкісними металами, і їх кількість в торговому обігу зростала набагато менше за кількість торговельних стосунків між людьми. Тому купівельна здатність золота та срібла зростала з економічним розвитком суспільства.
Одиницею виміру дорогоцінних металів була їх маса. На ринках торговці зважували золоті зливки, самородки чи золотой пісок, якими розраховувались покупці.
Мікенські бронзові ваги (Лаконія, 1500 р. до н.е.)
На певному етапі розвитку торговельних відносин, використовувати ваги для оплати за товари стає незручно. Тому торговці винайшли монети – шматочки дорогоцінного металу певної ваги, які не потрібно зважувати. Часто на монетах викарбовували штамп торговця або того, хто виготовляв ці монети.
Розвиток землеробства, ремесел, виготовлення товарів для продажу, успішна торгівля, зростання цінності золота та срібла привернули увагу бандитів. Дикі орди, зазвичай з географічно ізольованих територій, які не мали родючих земель, не знали торгових стосунків, нападали на мирні, успішні поселення, грабували і вбивали людей (згадайте численні історичні фільми). Пограбоване і знищене поселення вже не відроджувалося, і бандити були змушені шукати нові поселення для пограбування. З часом банди зрозуміли, що грабувати і вбивати селян, ремісників не вигідно. Банди починають здирати з селищ данину, брати з торговців гроші на ввіз і вивіз товарів з підконтрольної території.
Так утворюються перші держави. В різних частинах світу процес державотворення відбувався в різні часи.
Перші згадки про державне врядування (Месопотамія) датуються 4500 роками до н.е. Це були території активного економічного розвитку, торгівлі, землеробства, ремісництва, тобто території де бандитам було кого грабувати. Відомо, що перші держави утворилися в місцях вирощування злаків. Але невідомі факти утворення держав в місцях вирощування інших рослин, наприклад бульби, томатів і інш. Цей феномен пояснюється більш довготривалим зберіганням врожаю злакових. Бандитам завжди було що взяти з людей.
Перші відомі монети датуються 7 ст. до н.е.
Зліва, дві верхні монети Електрум з Лідії (6 ст. до н.е.); дві нижні монети Ефеса (7 ст. до н.е.).
Справа монета з зображенням Афіни (4 ст. до н.е.).
Створюючи власні, державні гроші (державні монети), бандити позначали економічні кордони. Якщо якась банда заходила в селище, щоб здерти данину з людей і бачила, що в селищі використовують чужі гроші, банда вирішувала, чи варто вступати в збройний конфлікт з іншою бандою, за право грабувати знайдене селище.
Коли конфлікт виникає між суб’єктами, конкретними людьми, або групою людей, то всі розуміють, що більш вигідним розв’язанням конфлікту є не зброя, а домовленість, торгівля. Але в межах держав, королі і царі (тобто ватажки банд), як правило жертвували не своїм життям, а життям людей, яких вони грабували. Щоб збільшити чисельність воїнів і силу армії (фактично, озброєного бандитського угрупування), керманичі держав ввели обов’язкову військову повинність – чоловіки повинні були “віддати борг державі” і загинути на полі бою, захищаючи територію бандитів (тобто держави) і фактично, вмирали в бою за право старих бандитів здирати з їх нащадків данину і не допустити до цього процесу нових бандитів.
До 12 ст. н.е. бандитські угрупування створювали нові держави; старі держави зникали із-за економічних криз, які виникали на тлі інфляції і неможливості контролювати захоплені території.
Золото і срібло залишалися грошима, але в межах держав, керманичі держав почали підробляти гроші. Вони виготовляли монети вже не з чистого золота чи срібла, а з додаванням міді. В процесі наповнення ринку підробленими грошима – державними монетами, керманичі держав були першими покупцями товарів та послуг, і купували їх ніби за чисте золото. Фараони, царі, королі, і наближені до них чиновники, створювали на державні грошові сурогати піраміди, храми, оплачували роботу військових. Але коли розбавлене золото у вигляді державних монет доходило до людей і наповнювало ринки, купівельна здатність цих грошових сурогатів стрімко знижувалась, відбувалася інфляція, яка зміщувала рівновагу на ринку який утворився з використанням золота. Падіння економіки в наслідок втручання регурятора призводить до занепаду держави.
Якщо золото та срібло стали грошима за вільним вибором суспільства, природнім шляхом, то державні грошові сурогати люди були змушені використовувати примусово, під загрозою покарання, ув’язнення або навіть смерті.
Так, в 1279 році н.е. Кублай хан (онук Чингісхана, імператор династії юань, Монгольський Китай) ввів в обіг паперові гроші. Він почав оплачувати товари торговців (золото, срібло, дорогоцінні камені, витвори мистецтва і роботу) паперовими грошима. Тих, хто не погоджувався отримувати оплату паперовими грошима, Кублай хан жорстоко вбивав. Його імперія прийшла в занепад і розвалилася.
Виникнення держав стримувало стрімкий розвиток людства, але незважаючи на це, людство розвивалося. Чиновники і армія не могли контролювати всі економічні стосунки людей на своїх територіях, і тому торгівля відбувалася відносно вільно. Наприклад до 15 ст. н.е. на території Європи існувало багато поселень, які хоч і входили до територій певних держав, але не знали ані оподаткування, ані інших регуляторних впливів бандитів, ці поселення не викликали інтересу для держави. Часто, люди в подібних селищах, навіть не знали, що існує який король. В стародавніх селищах здебільшого вели натуральне хозяйство, а в якості грошей використовували золото та срібло у вигляді монет, які належали стародавнім мега-державам, часто різним, або крупним торговцям, які колись мали вплив на цих територіях.
Давні монети не містили номіналу, на них було зображено царя чи короля, торговця, найменування держави, якій належать ці гроші, а одиницею виміру цінності монет все ж таки залишалася вага золота чи срібла в цих монетах.
До 1500 року н.е. торгівля зазнала величезного розвитку. Розвивалася наука, технології, виробництво товарів. Торговці, інвестори організовували експедиції через океани в пошуках нових земель, коротших шляхів і нових скарбів. Ті хто знаходив нові землі, встановлювали прапор держави і отримували право керувати цими землями від імені певної держави, і захист від інших держав. Інвестори отримували свою долю зі знайдених на нових землях скарбів.
Кава, чай, каучук, спеції, корисні копалини, золото та срібло і багато інших товарів, а також раби – це були скарби нових земель. На нових землях держави організовували колонії.
За романтичними пригодницькими подорожами і відкриттям нових територій і нових народів, ховалася звичайна жага до отримання вигоди.
До 1700 року н.е. розвиток торгівлі зріс до такого рівня, що переміщувати гроші в золоті та сріблі в процесі здійснення масштабних торгових угод стає доволі складно і дорого. Почали створюватися приватні банки і фінансові системи.
Деякі підприємці зрозуміли, що можна заробити на тому, щоб забезпечувати захист, збереження і право володіння золотом іншим підприємцям.
Наприклад, якщо ви заможна людина і збираєтеся перевозити ваше золото з Європи в Америку, вам необхідно орендувати місце на кораблі, винайняти охорону і забезпечити працівників їжею. Крім цього, існують великі ризики, що корабель може затонути і ви втратите свої статки. Набагато дешевше і простіше, покласти своє золото в банк в Європі, а потім отримати таке саме золото в американській філії цього банку. Всі ризики і витрати з транспортування бере на себе банк. Часто, транспортування не було потрібне, бо банк має золото в достатній кількості у своїй філії в Америці і може видати вам ваше золото, за вирахуванням оплати за послуги банку.
Звернувшись до банку і залишаючи в банку ваше золото, ви отримуєте спеціальний документ – банкноту, який підтверджує ваше право на володіння певною масою золота. Пред’явив банкноту в філії банку на іншому континенті, ви отримаєте ваше золото.
Такий спосіб переміщення золота виявився доволі успішним, і держави скопіювали його – почали друкувати паперові гроші і монети з номіналом. Ці нові друковані державні гроші були забезпечені наявністю золота в державних схронах. Власник паперових грошових банкнот міг прийти до державного банку і обміняти паперові гроші на певну кількість золота або золотих монет.
Державний кредитний білет. Три рублі. Державний банк розмінює кредитні білети на золоті монети без обмежень суми (1 рубль = 1/15 імперіалу, містить 17,424 частки чистого золота)
Кінець ХІХ ст. – фактично золото, ще залишалось грошима серед населення. Державні грошові одиниці мали певний еквівалент маси золота. У використанні були золоті монети з відповідною до номіналу кількістю золота.
Наприклад:
1 рубль містив 0.774234 грамів чистого золота;
1 долар – 1.50463 г чистого золота;
1 фунт стерлінгів – 7.322382 г чистого золота;
1 французький франк — 0.290323 г чистого золота;
1 германська марка — 0.358423 г чистого золота.
Паперові грошові одиниці не містили золота, але на паперових грошах було зазначено, що банкноти обмінюються в державному банку на золоті монети без обмежень (див. зображення).
С золотими монетами не все було гаразд. До 1898 року 10 рублів містили 11,61 грамів золота 900 проби, а після 1898 року 10 рублів містили 7,74 грама чистого золота.
Вже тоді регулятор активно піддавав гроші девальвації.
Уявіть, номінал той самий, 10 рублів, а золота на 33,33% менше ніж було.
На початку ХХ ст. держави взагалі втратили острах і почали друкувати паперові гроші шаленими темпами.
Світову економіку почало розхитувати. На тлі економічних негараздів різних держав і наближення світової економічної кризи держави розв’язали першу світову війну. Але перша світова війна не допомогла державам впоратись з наслідками неконтрольованої емісії державних грошей. Бізнесмени, підприємці, прості люди відмовлялися використовувати державні грошові сурогати в якості грошей, бо розуміли, що такі гроші вкрай не вигідні внаслідок знецінення. Надлишки своєї праці, і прибутки переважна більшість в будь-якій державі світу, зберігали в золоті. Отримуючи зарплату чи прибуток від бізнесу в державних грошових суррогатах, люди масово намагаються якомога скоріше купити золоті злитки, золоті прикраси чи інші цінні речі, тобто позбутися державних грошей, які знецінюються.
Внаслідок неконтрольованої емісії державних грошових сурогатів і економічних регуляцій державами світу в 20-х роках ХХ ст. відбулася світова економічна криза, відома як Велика Депресія. Під час цієї кризи постраждали держави і бізнесмени пов’язані з державними бізнес-проектами, регульовані державними правилами. Люди і підприємці, які зберігали заощадження в золоті залишилися стійкими до кризи і майже не постраждали. Проте державам необхідно було компенсувати збитки.
В 30-х роках, багато держав світу вдалися до вилучення золотовалютних запасів у звичайних людей. Наприклад в державі США, було видано закон, який заборонив зберігати золото, і наказував, що всі повинні здати золото в банк, обмінявши його на паперові гроші по встановленому державою курсу. Невиконання цього розпорядження карається ув’язненням на 10 років з конфіскацією майна.
В іншій, молодій державі СРСР, уряд обрав інший спосіб вилучення золота у населення. Сталін з соратниками видали закон, конфіскувати зерно у селян на території України. Паралельно, уряд СРСР створює Торгзін – спеціалізований магазин торгівлі з іноземцями. В торгзінах люди могли обміняти заощадження в золоті, сріблі на їжу. Тобто з одного боку, держава СРСР створила умови для виникнення голоду (активісти уряду ходили по хатах, вишукували зерно і відбирали його у людей). З іншого боку, люди, у яких відібрали їжу за державним законом, були вимушені купувати хліб за золото в торгзінах. Внаслідок вилучення державою СРСР їжі у людей, стався голодомор, загинуло від голоду більше 8 мільйонів українців. Подібні голодомори, але в меншій мірі новоспечена держава влаштовувала і в Росії і в Білорусії, але на цих територіях у людей було менше заощаджень, тому і грабували їх в меншій мірі.
Наслідки економічних регулювань на початку ХХ ст. вбили безліч людей і закінчилися другою світовою війною, яку було розпочато соціалістичним урядом Германії.
В середині ХХ ст. Diners ‘Club, Inc. (США) випустила першу кредитну картку, яка дозволяє купувати товари в будь-яких магазинах і навіть в інших країнах. Конвертація валют відбувається автоматично. В обіг почали впроваджувати електронні гроші.
Впровадження державних електронних грошей ще більше віддалили поняття гроші від золота. Державні гроші більшості держав вже не були забезпечені золотом, як це було в 17 ст. а експансія долара США як світової валюти створювала багато проблем для інших держав – іншим державам було не вигідно, що США може друкувати долари і таким чином мати перевагу в міжнародній торгівлі, фактично контролювати купівельну здатність долара через емісію.
“Ми вважаємо за необхідне, щоб міжнародна торгівля велася, як це було до великих світових потрясінь, на істинній грошовій основі, яка не несе на собі відбитка жодної держави. Що це за основа? Важко собі уявити, що хтось серйозно знайшов би стандартний критерій грошей кращих за золото.”
Шарль Де Голль (1960-i)
Формально, америка ще залишала забезпеченість долара США золотом, для держав в процесі міжнародної торгівлі, але емісія долара США була настільки масштабною, що для обміну доларів на золото у США не вистачило б ресурсу. Інші держави мали намір обміняти доларові запаси на справжні гроші – золото.
15 серпня 1971 року, президент США Річард Ніксон заявив, що забезпеченість долара США золотом скасовується – “Золотий стандарт” було анульовано тепер вже і для міждержавних розрахунків. Відміна “Золотого стандарту” стала шоком для урядів інших держав, адже багато держав мали великі доларові запаси і гарантії від уряду США обмінювати долари на золото, але після заяви Ніксона, долари перетворилися на розфарбований папір. Спосіб, яким держави грабували свій народ, через державні грошові сурогати, використало США для пограбування самих держав. Розпочинати війну з цього приводу не було сенсу. Виснажена другою світовою війною Європа не мала достатньої потужності для захисту своїх прав на гроші перед США.
Після скасування “Золотого стандарту” інфляція стала звичайним явищем. Впровадження урядами всіх держав світу обов’язкових пенсій, позбавило людей права заощаджувати, бо заощадження в державних грошових суррогатах швидко знецінювалися.
Розвиток електронних грошей, створення віртуальних банків, дозволило урядам повністю контролювати економічні стосунки людей. Наприкінці ХХ ст. заговорили про необхідність повного переходу на систему електронних розрахунків, аргументуючи цю необхідність боротьбою з створеним самими державами тероризмом та відмиванням грошей (легалізацією прибутків, з яких держави не отримали дань).
В сучасному світі, майже кожен має банківський рахунок, на якому є гроші. Та чи ці гроші справжні? Чи належать ці гроші вам особисто?
Ні! Ці гроші підпорядковані державам, які можуть легко додати кілька нулів до грошової маси. “Ваші” гроші на банківському рахунку ви можете використовувати лише тому, що вам це дозволяють, і лише так, як дозволено правилами. Економічні кордони, блокування банківських рахунків, встановлення для вас обмежень і лімітів на суму ваших грошей, яку ви маєте право витратити чи зняти в банкоматі, стали звичним явищем і сприймаються як “так і треба”.
Чи вигідні вам гроші, які постійно знецінюються і контролюються третьою особою? Чи вигідні вам гроші, витрачати які, ви маєте право тільки з відома та дозволу регулятора? Чи будете ви використовувати гроші, на які у вас немає права приватної власності? І чи можна називати такі державні грошові сурогати – грошима?