Всі ми працюємо, і за свій труд отримуємо прибуток. Наша трудова діяльність приносить користь іншим людям, вона є затребуваною суспільством. Отримані гроші ми використовуємо для того щоб задовольнити свої певні фізіологічні та духовні потреби, тобто для того щоб жити, і жити в задоволення.
Але настають часи, коли люди старіють, і вже не в змозі виконувати певну роботу, заробляти гроші. З людьми залишаються їх фізіологічні потреби, духовні потреби, додаються проблеми зі здоров’ям. І щоб задовольнити всі ці потреби необхідні гроші. Звідки ж візьмуться гроші у літньої людини, яка вже не має сил їх заробляти?
Єдиним варіантом, відомим більшості людей, є варіант гарантованої пенсії від держави. В загальному випадку, для реалізації варіанту державної пенсії, необхідно робити регулярні відрахування певного відсотку з прибутку на спеціальний рахунок державного пенсійного фонду. В залежності від суми відрахувань, колись, якщо доживете, держава вам буде перераховувати певну суму грошей щомісяця аж до самої смерті. А якщо ви помрете, на радощах, держава вам виплатись аж потрійну пенсію, мабуть як премію, такі собі, відхідні.
Фактично люди не мають вибору в рамках державної системи. Або працюй, плати, та отримуй те що дадуть, або здохни. Не має сенсу акцентувати увагу на розмірі того що дають рядовому українцю, після 30 років регулярних виплат в пенсійний фонд. Копійки в прямому сенсі, яких вистачає на хліб, воду і аспірин. Крім цього, хто рахує, скільки за своє трудове життя, людина віддала в державний пенсійний фонд? Хто замислювався куди зникають гроші сплачені в державний пенсійний фонд, якщо людина не дожила до пенсії? А хто враховував штучно створену інфляцію, яка постійно знецінює заощадження навіть на депозитах в банківській системі, не кажучи вже про пенсійні накопичення? А якщо державна влада змінить закон і впровадить пенсійну реформу, за якою збільшить пенсійний вік, та необхідний для виплати пенсії мінімальний стаж? Більшість людей навіть не замислюються над такими питаннями, вони з покорою за замовченням погоджуються на пограбування. Нас навіть не питають, чи згодні ми на зміни в пенсійному законодавстві, чи згодні ми віддавати зі свого прибутку власні кошти? У людей просто відбирають зароблене їхньою працею, без варіантів. Бо така вона, природна сутність державної влади в будь якій країні.
Є ще один момент, який не враховують державні пенсії, і над яким не замислюються люди. Кожен працює щоб заробити гроші. Але труд кожного в межах суспільства, яке розвивається прогресивно, є своєрідною інвестицією з якої справедливо було б отримувати прибуток. Наприклад, ви інженер, створили якесь раціоналізаторське впровадження. Ваше впровадження використовують і отримують прибуток, але ви не отримуєте нічого. Стосовно інженера можна оформити патент, інтелектуальну власність, отримувати гроші з використання вашого винаходу. А якщо ви не інженер, а станочник, який якісно працював все життя, і деталі вироблені вашими руками відпрацювали розрахунковий строк, або ви прибиральниця, і забезпечуючи чистоту приміщень створювала передумови для підвищення ефективності праці всього колективу? Кожен хто працює, вносить свій вклад в загальносуспільний прогрес, і має право отримувати від цього прогресу дивіденди. На жаль в сучасній системі державного регулювання, люди отримують дуже малу частку від тієї, яку мали б отримувати. І то, завдяки приватним підприємцям та виробникам. Проявляється це в тому, що товари стають більш доступними та дешевими. Наприклад електронні вироби, різноманітність продуктів харчування в магазинах, більш якісна приватна медицина, підвищена якість та швидкість перевезень… Всі досягнення людства є наслідком праці кожного члена суспільства, і кожна людина має право користуватись результатами прогресивного розвитку суспільства. Система державного регулювання позбавляє людей права використовувати свої заощадження в майбутньому, залишає їх немічних на узбіччі суспільного прогресу, з кіркою хліба та стаканом води.
В основі перелічених проблем знаходиться система державного регулювання, яка працює тільки на власне збагачення за рахунок інших. Основним інструментом реалізації державного збагачення за рахунок народу, є державна грошова система, яка контролюється державою, а купівельна спроможність національної валюти постійно, штучно знижується. В країнах з розвинутою системою державного регулювання, зниження купівельної здатності грошової одиниці приблизно дорівнює збільшенню товарообігу в країні. І в такому разі кажуть про стабільність, заможність народу країни. В країнах з недорозвинутою системою державного регулювання, соціалістичних країнах кількість грошей збільшується швидше за збільшення товарообігу. В цьому випадку гроші знецінюються і має місце занепад, злидні, дефіцити та негативні настрої членів суспільства, які в свою чергу, гальмують і цей прогресивний розвиток суспільства.
Людський геній знайшов рішення проблем, які створює державна влада звичайним людям. Це рішення – незалежна, дефляційна грошова одиниця Bitcoin.
Річ в тім, що в біткоїн закладено дефляцію. Тобто з часом, купівельна здатність біткоїну буде тільки зростати. Сьогодні ще спостерігаються великі коливання курсу біткоїна, але то наслідки недостатнього поширення та біржових спекуляцій.
В довгостроковій перспективі, курс біткоїна тільки зростатиме.
Що дає дефляційна сутність біткоїна для майбутніх пенсіонерів не складно здогадатись. Якщо ви з кожного свого прибутку, відкладаєте певний відсоток на пенсію, з часом, купівельна здатність ваших власних пенсійних заощаджень зростає в десятки, або сотні разів. І коли ви досягнете пенсійного віку, купівельна здатність заощаджених вами біткоїнів забезпечить вам гідну старість. Так і працюють справжні гроші – вони збільшують свою купівельну здатність з часом, забезпечуючи гідну старість людям за.
Що забезпечує зростання купівельної здатності біткоїна, чому він має дорожчати з часом?
Найвагоміший фактор який є дефляційною основою біткоїна є його обмежена кількість. 21 000 000 біткоїнів і не більше! Технічно збільшити кількість біткоїнів неможливо.
Ще одна причина збільшення купівельної здатності біткоїну полягає в прогресивному науково-технічному та економічному розвитку суспільства планети Земля, тому що використання біткоїну не обмежується певною країною, біткоїн не має кордонів, його використовують по всьому світу. Прогресивний розвиток суспільства передбачає збільшення кількості елементарних актів економічних відносин, при яких люди продають товари за біткоїни. Оскільки кількість самих біткоїнів обмежена, а кількість економічних стосунків в прогресивному суспільстві завжди збільшується, природнім шляхом виникає дефіцит біткоїнів, а дефіцит породжує підвищення купівельної здатності. Таким чином, використання світовим суспільством біткоїна, підвищує його цінність і тим самим збагачує тих, хто робив заощадження у біткоїнах.
Слід зауважити, що ризики завжди залишаються. І якщо ви звернули увагу на біткоїн як засіб заощадження, вам вирішувати ризикувати, заощаджуючи у біткоїнах свої статки, чи довірити своє майбутнє державному регулюванню.
Якщо у вас виникли питання, чи просто маєте бажання поспілкуватись з біткойнерами, долучайтесь до групи